ЙО, мол. 1. вигук.; евфем. Вираження досади або здивування.
2. невідм.; несхвальн. Дурна, вперта людина. КСМС.
ЙОК, невідм., в знач. безос.-предик.; мол.; жарт. Нема. І думали гуртом про воду — / Води у їхніх флягах йок (В. Слапчук: Самоцвіти). БСРЖ, 236; ПСУМС, 30.
ЙОКЕЛЕМЕНЕ, вигук; мол., евфем. Вираження незадоволення, досади. «Йокелемене» — тільки й думав я, а вона забігала то зліворуч, то справобіч, змушуючи мене до маневру (Б. Жолдак, Спокуси).
ЙОПЕРЕСЕТЕ, вигук; мол., евфем. Те саме, що ЙОКЕЛЕМЕНЕ. — Йопересете! Та скоро вже буде ранок! Давай, допивай, пора додому (А. Дністровий, Місто уповільненої дії).
ЙОРЖ, -а, ч.; крим. 1. Той, хто видає себе за «злодія в законі», але є вигнаним із злодійського середовища за порушення його законів. СЖЗ, 50.
2. і мол., жрм. Суміш пива та горілки. СЖЗ, 50.
ЙОРЖИК, -а, ч. 1. крим. Дуже хитра, вивертка, спритна людина. СЖЗ, 50.
2. мол. Пестл. до ЙОРЖ2. Я мовчки посилаю всіх до всіх чортів і продовжую наливатись їхнім пивом. Чоловіки приносять горілку. Ми продовжуємо у композиції, яка називається «йоржик» (Н. Римська: Тексти).
ЙОХАНИЙ, -а, -е. ♦ Йоханий бабай, вигук; мол.; евфем. Вираження досади, незадоволення. Йоханий бабай! Я зовсім забув про Катерину! (А. Мухарський, Попса для еліти). ПСУМС, 30.
Й
page revision: 0, last edited: 02 Oct 2008 21:48